Історія закладу освіти

Історія Кип’ячківської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів

Витоки і розвиток освіти в селі Кип'ячка (історично – Миколаївка) слід віднести до 60-х років XIXстоліття, коли при Миколаївському храмі протягом 1861-1865 років і було відкрито першу в селі церковнопарафіяльну школу з регулярним навчально-виховним процесом.Заняття в школі проводились з перервами (взимку не вистачало учням взуття та одягу, весною і восени — діти працювати по господарству). Вчителями в цій школі були переважно церковні дяки.

Згодом дяків змінили світські вчителі, першим серед яких був Чулаєвський Гаврило Іванович – випускник Київського духовного училища.

Оскільки школа села Миколаївки була вельми велелюдною, то наприкінці XIX ст. в ній стало працювати три вчителі, що було просто унікальним явищем для тогочасної приходської школи, наприклад, станом на 1914 р. тут вчителювали Гедзик Анастасій Пилипович (з с. Яхнів), Солуха Олексій та Михайленко Федір Іванович (випускник місцевої миколаївської школи).

Серед завідувачів миколаївської школи слід відзначити священика — настоятеля Миколаївського храму о. Іоанна Григоровича Варгулевича, котрий відав постановкою навчально-виховного процесу до радянських часів — тобто, щонайменше 45 років. Пастир мав досвід практичної педагогічної діяльності, оскільки до отримання сану три роки працював вчителем на Черкащині. Прибувши ж в Миколаївку, священик вельми сумлінно ставився до виконання своїх обов'язків щодо шкільного виробництва. Це не пройшло повз увагу церковного начальства і в 1891 р. старанного пастиря було призначено ревізором церковнопарафіяльних шкіл місцевого благочинного округу. Сім років під його опікою перебували два десятки приходських навчальних закладів. Протягом десятиліть наставник миколаївської та окружних шкіл неодноразово нагороджувався церковною владою. Київські митрополити вручали йому набедреник, скуфію та камілавку. Згодом про старанного педагога було повідомлено до Санкт-Петербурга і священик був відзначений золотим нагрудним хрестом від імені Священного Синоду Російської імперії. А в 1912 р. священик отримав ще й державну нагороду — орден св. Анни НІ ступеня.

Зрозуміло, що під таким керівництвом школа не стояла на місці в своєму розвитку — зокрема, навчальний заклад було перетворено з одночасного на двокласний.

Школа тогочасної Миколаївки при всіх її успіхах довгий час не мала власного приміщення і перебувала в найманих спорудах - то в будинку волосної управи, то в орендованій мирянами панській хаті. Лише в 1891 р. — напередодні перетворення на двокласну — для навчального закладу було зведено новий окремий будинок.

Певний час школа не мала чітко визначених джерел фінансування і забезпечувалася виключно пожертвами мирян та духовенства. Втім, уже з середини 60-х років прихожани стали щороку збирати на потреби школи по 160 крб. Згодом ця щорічна сума зростала. Наприклад, станом на 1909 р. миряни асигнували для школи 331 крб., єпархіальна церковна рада — 300 крб. і земство також 300 крб.

Зростала і кількість школярів. Якщо в 1862 р. в школі навчалося лише 40 хлопчиків, то в 1909 р. - 142 хлопчики та 18 дівчаток.

Така школа з перервами діяла до 1919 року, коли на її базі було відкрито початкову (не обов'язкову) школу. В цій школі навчалися діти трьох сіл: Кип'ячки, Драчів, Горобіївки. На жаль, час не зберіг прізвищ вчителів того часу та фотографій шкільних приміщень - переобладнаних хат священика і дяка під класні кімнати, в яких стояли парти, козли.

В 1925 році згідно постанови Раднаркому в Україні, а значить і в нашому селі, було запроваджено обов'язкову початкову освіту для дітей сільської місцевості. Навчання в цих школах було безкоштовним, обов'язковим. Початкові школи були відкриті в усіх трьох селах мікрорайону: Драчах, Горобіївці, Кип'ячці.

В 1929 році в селі Драчі було відкрито семирічну (не обов'язкову) школу, вона приймала на навчання бажаючих дітей даних сіл. В цей період було побудовано нове приміщення семирічки, яка з певними перебудуваннями, реконструкціями слугувала аж до 1970 року. В 1931 році відбувся перший випусксемирічки, першим директором якої був уродженець села Пивці (нині Кагарлицького району) Кравченко Іван Якович. Тоді ж у нашій школі вчителем математики працював Масло Трифон Йосипович (репресований в 1937 році, як офіцер царської армії). Його жінка, Масло Марія Мусіївна також була вчителькою. Вона вела молодші класи у Драчівській початковій школі.

Серед перших випускників семирічки були й майбутні вчителі нашої школи Титаренко Федір Федосійович (математика й фізика), Кириченко (Миненко) Софія Аврамівна (російська мова й література), Шульська Химка Григорівна (початкові класи) та інші.

Поряд з семирічкою в усіх селах працювали обов'язкові початкові школи. В цей час починають формуватися педагогічні кадри з місцевих жителів. Одною з перших вчительок стала Масло Тетяна Яківна, яка після закінчення 2-х курсів Маслівського аграрного технікуму була атестована на вчителя початкових класів (1938 рік).

В 1940 - 1941 роках в Україні відбувся перехід до семирічної обов'язкової освіти на селі. Але війна майже на чотири роки перервала навчальний процес. Приміщення семирічки було частково зруйноване, майно і обладнання школи розграбоване.

Але відразу після звільнення села від фашистських загарбників, глибокої осені 1944 року, відновлюється навчання в початкових школах сіл Кип'ячки, Драчі, Горобіївка та на хуторах Сталівка (нині не існує) і Калинівка (нині село Калинівка, Кагарлицького району).

Відчувалась гостра нестача вчительських кадрів, а тому до педагогічного процесу залучалися нефахівці (люди, які мали певну освіту, а інколи й семирічну). Але не тільки нестача вчителів стримувала навчальний процес. Не вистачало крейди, чорнила, зошитів, підручників. А тут ще й голодні роки 1946 - 1947 настали. Учні були виснажені, нерідко на уроках втрачали свідомість. Саме тоді вперше було запроваджено в наших початкових школах «гаряче харчування», під час якого учні отримували 100 грамів хліба, тарілку їжі.

В 1949 році було відбудовано приміщення семирічки і вона відновила свою роботу. До цього учні 5-7 класів (по бажанню) ходили на навчання у Македони,Потік. В 1951 році в Драчівській семирічній школі відбувся перший повоєнний випуск. Це була молодь різного віку від 15 до 18 років. Першим повоєнним директором школи був Жало Василь Іванович, саме за нього було відбудовано школу. Педколектив школи складався з вчителів, що мали середню педагогічну освіту, жодного вчителя з вищою освітою не було.

Разом із семирічкою в усіх селах (вищезгаданих) продовжували діяти початкові школи. Вони діяли аж до 1970 року, коли в селі було побудовано нове типове приміщення школи.

Міцніла і розвивалася школа. Нове покоління педагогів (та й старе також) здобувало вищу освіту. В ньому немала заслуга як педагогічних колективів, так і директорів школи, що працювали в повоєнний період.

Нині Кип’ячківська загальноосвітня школа І - II ступенів - це сучасний освітній заклад повністю укомплектований педагогічними кадрами. До послуг учнів кабінетна система навчання, навчально - виробничі майстерні, укомплектований спортмайданчик, гімнастична зала, працюють предметні та виробничі гуртки для учнів. В фондах шкільної бібліотеки понад 6,5 тисяч книг, учні непогано забезпечені підручниками, технічними засобами, навчальними приладами.

Педагогічний колектив складається з 14 учителів. Це: директор школи Зварич Тетяна Іванівна (початкові класи), заступник директора школи по навчально-виховній роботі Крячок Микола Вікторович (історія, правознавство), вчителі: світової літератури -Скорозвон Алла Вікторівна, біології, географії та обслуговуючої праці - Іляскіна Антоніна Григорівна, математики та фізики - Коцюмаха Валентина Миколаївна, фізичної культури та технічної праці - Мисан Віталій Михайлович, англійської мови – Лузан Оксана Вікторівна, української мови й літератури - Сакун Ірина Володимирівна, образотворчого мистецтва – Крячок Людмила Валеріївна,молодша ланка - Сірик Галина Анатоліївна, Данильчук Людмила Василівна, Смоляк Ольга Михайлівна.

Здається немає в Україні жодної галузі господарства, де б не працювали випускники школи. Понад 70 випускників школи здобули фах педагога (майже половина з них свого часу освіту учителя здобували у Ржищівськомупедагогічному училищі, яке дало їм «путівку» у життя), а 31 з них в певний час працювали вчителями в нашій школі:

1. Потапенко Онися Панасівна

2. Кириченко (Миненко) Софія Аврамівна

3. Шульська Єфімія Григорівна

4. Солов’ян Уляна Максимівна

5. Жало Василь Іванович

6. Титаренко Федір Феодосійович

7. Левченко Марфа Антонівна

8. Жмудь (Яблонська) Ніна Євменівна

9. Бідна (Кардаш) Параска Йосипівна

10. Пустовіт (Ряполова) Марія Василівна

11. Бордюг (Капишін) Катерина Ониськівна

12. Федорець Марія Іванівна

13. Познацька (Бордюг) Євдокія Василівна

14. Зленко (Лебідь) Ніна Омельянівна

15. Хмара Ніна Дмитрівна

16. Коваль (Величенко) Лідія Григорівна

17. Нестеренко (Затірка) Олена Яківна

18. Ковровський Григорій Ісакович

19. Безкровна (Беркут) Любов Яківна

20. Сірик Марія Михайлівна

21. Сірик Віра Левківна

22. Хмара (Вакуленко) Галина Андріївна

23. Шостак (Сірик) Галина Анатоліївна

24. Бордюг (Нестеренко) Катерина Миколаївна

25. Пустовіт Любов Василівна

26. Зварич Олександр Іванович

27. Крячок (Скорозвон) Алла Вікторівна

28. Онищенко (Іляскіна) Антоніна Григорівна

29. Крячок Микола Вікторович

30. П’яна (Данильчук) Людмила Василівна

31. Сірик (Смоляк) Ольга Михайлівна

ВЧИТЕЛІ НАШОЇ ШКОЛИ, УЧАСНИКИ

ВЕЛИКОЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ВІЙНИ

Титаренко Федір Феодосійович

У 18 років Федора Феодосійовича призвали в армію,у Чернівці, де й застала його війна. Потягом Великої Вітчизняної воював у Південно – Західному, Північно – Кавказькому, 4-му Українському фронтах та Приморській Армії.

Федір Феодосійович пройшов війну з Чернівців до Кавказу (під час відступу), а потім від Кавказу – до Праги (визвольним маршем). Він був одним із кращих саперів, нутром відчував, де знаходиться міна, і міг знешкодити її.

У травні 1944 року Титаренко Ф.Ф. брав участь у визволенні Криму від ворога.

Найзапекліші бої розгорілися тоді на Сапун – горі, яка була особливо міцно укріплена гітлерівцями. Всі підступи до неї обстрілювалися артилерійським, мінометним і кулеметним вогнем.

Але хоробрий сапер підготував шлях до штурму ворожих укріплень нашими військами, які 5 травня з винятковою мужністю атакували її вершину.

За бойові подвиги Федір Феодосійович Титаренко нагороджений двома орденами Слави ІІ і ІІІ ступенів, Вітчизняної війни ІІ ступеня, медалями «За відвагу», «За оборону Кавказу», «За Перемогу над Німеччиною» та іншими.

Миненко Степан Лукович

Миненко Степан Лукович народився 1918 року в селі Балико – Щучинка. В 1939 році вчитель був мобілізований на війну в Фінляндію. До цього він працював вчителем у селах Стрітовка та Гребені колишнього Ржищівського району. А потім – довгі роки з фашистами під Ленінградом. Три тяжкі поранення випали на долю помічника командира зводу Степана Луковича. Серед нагород, що прикрашали груди бувшого лейтенанта Миненка: орден Слави ІІІ ступеня, медаль «За відвагу», «За оборону Ленінграда», «За Перемогу над Німеччиною», багато ювілейних медалей та пам’ятних знаків.

Ще довго після того, як у 1947 році демобілізувався воїн, його донька Люба не визнавала в ньому рідного батька. Адже народилась і виросла до семи років без нього.

Після війни Степан Лукович 52 роки жив і працював у Кип’ячці, з них 32 роки присвятив педагогічній ниві, останні 21 – директором місцевої школи.

Серед вчителів Кип’ячківської ЗОШ І-ІІ ступенів є його колишні учні, та й більшість трудовиків колгоспу навчались у Степана Луковича. Викладав українську мову та літературу, історію.

С.Л. Миненко був одним із перших організаторів первинної Товариства пам’яток історії та культури. Він сам очолив її, став палким пропагандистом цієї справи, залучив до неї учнів, інтелігенцію села, колгоспників. Коли в селі було створено музей Степан Лукович взяв активну участь у його організації, зборів експонатів.

«ВІДМІННИКИ ОСВІТИ УКРАЇНИ»

Звання «Відмінника освіти України» було присвоєно трьом вчителям Кип’ячківської школи. Це:

1. Ковровський Григорій Ісакович – історія

2. Бордюг Катерина Микитівна – іноземна мова

3. Затірка Олена Яківна – початкові класи

ПОВОЄННІ ДИРЕКТОРИ НАШОЇ ШКОЛИ

Тільки – но, в січні 1944 року, наше село визволили – навчання відновили. А отже хтось і управляв школою. В повоєнні роки директорами Кип’ячківської школи були:

1. Жало Василь Іванович

2. Левченко Марфа Антонівна

3. Голубенко Андрій Іванович

4. Миненко Степан Лукович

5. Ковровський Григорій Ісакович

6. Бордюг Катерина Микитівна

7. Скорозвон Алла Вікторівна

8. Зварич Тетяна Іванівна

Відомомості про кількість випускників

по Кип’ячківській (Драчівській) школі

Рік випуску Кількість випускни-ків Кількість відмінників Рік випуску Кількість випускни-ків Кількість відмінників
1951 73 - 1989 11 -
1952 72 1 1990 9 1
1953 71 2 1991 6 1
1954 74 2 1992 18 1
1955 45 4 1993 13 -
1956 44 1 1994 9 -
1957 44 2 1995 19 1
1958 24 - 1996 15 -
1959 17 - 1997 18 2
1960 - - 1998 16 1
1961 15 1 1999 16 1
1962 19 5 2000 9 1
1963 21 1 2001 21 1
1964 25 1 2002 16 -
1965 28 1 2003 18 3
1966 30 1 2004 10 2
1967 39 2 2005 16 -
1968 27 1 2006 12 1
1969 37 2 2007 17 -
1970 15 1 2008 7 -
1971 23 3 2009 - -
1972 18 1 2010 10 1
1973 25 5 2011 10 1
1974 33 3 2012 8 -
1975 25 1 2013 15 1
1976 24 1 2014 10 -
1977 19 1 2015 - -
1978 15 1 2016 7 -
1979 18 - 2017 5 -
1980 21 3
1981 12 1
1982 23 1
1983 18 2
1984 19 3
1985 12 2
1986 12 2
1987 11 2
1988 9 1
Кiлькiсть переглядiв: 570

Коментарi